|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Питання про шкільну адаптацію та дезадаптацію першокласника
Настав другий навчальний місяць, і багатьом батькам здається, що найскладніше в першому класі вже позаду. Школу вибрали, 1 вересня пережили, з однокласниками дитина подружилась – начебто все, можна зітхнути з полегшенням. Але батькам варто бути уважними! Початок навчання в школі – це не тільки уроки, нові знайомі та враження. Це нове середовище і необхідність підлаштуватися під нові умови діяльності, що включають в себе фізичні, розумові, емоційні навантаження для дітей. Таке підлаштування має назву адаптація. Адаптація – це перебудова організму на роботу в умовах, що змінилися. Щоб звикнути до нового середовища, дитині необхідний час – і це не два тижні і навіть не місяць. Первинна адаптація до школи триває від 2 місяців до півроку. При цьому варто пам’ятати, що даний процес є тривалим, індивідуальним та багато в чому залежить від:
Діти далеко не всі однаково проходять адаптацію. Хтось швидко вливається в новий колектив і включається в процес навчання, а комусь на це потрібен час. Ознаками успішної адаптації до школи є наступне: дитина весела, спокійна, швидко знаходить приятелів серед однокласників, добре відгукується про вчителів і ровесниках, без напруги виконує домашні завдання, легко приймає правила шкільного життя, новий режим дня для неї комфортний (не плаче вранці, нормально засинає ввечері і т.д.). У дитини немає страхів з приводу однолітків і вчителів, вона адекватно реагує на зауваження педагога. У випадку, якщо у дитини присутні протилежні до вищеперерахованих ознак, можна говорити про шкільну дезадаптацію. Шкільна дезадаптація – це ситуація, коли дитина виявляється непристосованою до шкільного навчання. Найбільш часто дезадаптація спостерігається у першокласників, хоча вона також може розвинутися і у більш старших дітей. Дуже важливо вчасно виявити проблему та вжити необхідних заходів. До причин шкілької дезадаптації відносять: 1) недостатню підготовку до школи: дитині не вистачає знань і навичок, щоб впоратися зі шкільною програмою, або у неї погано розвинені психомоторні навички. Приміром, вона пише істотно повільніше інших учнів і не встигає впоратися із завданнями; 2) особливості сімейного виховання. Це і відкидання дитини батьками і гіперопіка дитини. Перше тягне за собою негативне ставлення дитини до школи, неприйняття норм і правил поведінки в колективі, друге – непристосованість дитини до шкільних навантажень; 3) брак навичок з контролю власної поведінки. Дитині важко сидіти цілий урок, не викрикувати з місця, мовчати на уроці і т.д.; 3) непристосованість до темпу шкільного навчання. Частіше це зустрічається у фізично ослаблених дітей або у дітей за природою повільних (внаслідок фізіологічних особливостей); 4) невміння дитини вибудувати відносини з однокласниками, вчителем.
Шкільна дезадаптація у дитини має ряд проявів: 1. Неуспішність у навчанні, відставання від шкільної програми з одного або кількох предметів. 2. Загальна тривожність у школі, страх перевірки знань, публічного виступу та оцінювання, нездатність зосередитися на роботі, невпевненість, розгубленість при відповіді. 3. Порушення у взаєминах з однолітками: агресія, відчуженість, підвищена збудливість і конфліктність. 4. Порушення у взаєминах з вчителями, порушення дисципліни і непокора шкільним нормам. 5. Особистісні порушення (почуття власної неповноцінності, упертість, страхи, надчутливість, брехливість, самотність, похмурість). 6. Неадекватна самооцінка. При високій самооцінці – прагнення до лідерства, образливість, високий рівень домагань одночасно з невпевненістю в собі, ухиленням від труднощів. При низькій самооцінці – нерішучість, конформізм, безініціативність, несамостійність. Будь-який прояв ставить дитину у важкі умови і, як наслідок, вона починає відставати від своїх однолітків, її талант не може розкритися, порушується процес соціалізації. Найчастіше в таких умовах закладається фундамент майбутніх «важких» підлітків. Тож як батьки можуть допомогти своїм першокласникам? Для цього необхідно дотримуватися таких правил: 1. Заохочувати дитину до розповідей про її шкільні справи. Для цього щотижня варто виділяти час, вільний від домашніх справ, і розмовляти з дитиною про школу. Запам'ятовуйте сказані деталі, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні бесіди про школу. Крім того, обов'язково запитуйте дитину про однокласників, справи в класі, шкільні предмети, педагогів. 2. Регулярно розмовляти з учителями дитини про її успішність, поведінку і взаємини з іншими дітьми. Без коливань поговоріть з учителем, якщо відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини або про її проблеми, пов'язані зі школою. 3. Не пов'язувати оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість, можна навіть влаштовувати невеликі свята з цього приводу. Але також висловлюйте свою заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш уважному виконанні нею домашніх і класних завдань. 4. Знати програму та особливості школи, де вчиться дитина. Батькам необхідно знати, яке шкільне життя дитини, і бути впевненим, що вона отримує хорошу освіту в хороших умовах. Для цього варто відвідувати всі заходи і зустрічі, організовані батьківським комітетом та педагогічним колективом. Використовувати будь-які можливості, щоб дізнатися, як дитина вчиться. 5. Допомагати дитині виконувати домашні завдання, але не робити їх замість учня. Варто встановити разом з дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати домашні завдання, і стежити за їх виконанням. Це допоможе сформувати хороші звички до навчання. Потрібно продемонструвати свій інтерес до домашніх завдань і переконатися, що у дитини є все необхідне для їх виконання найкращим чином. Однак якщо дитина звертається із питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, варто допомогти їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. 6. Допомагати дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. Необхідно з'ясувати, що взагалі цікавить дитину, а потім встановити зв'язок між її інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги. Варто шукати будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручити їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі, тощо. 7. Особливі зусилля необхідно прикладати для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу вдома в час, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни. Такі події, як перші кілька місяців в школі, початок і закінчення кожного навчального року можуть призвести до стресу. При будь-якій можливості варто намагатися уникати великих змін чи порушень в домашній атмосфері протягом цих подій. Спокій домашнього життя дитини допоможе їй більш ефективно вирішувати проблеми в школі.
|
Copyright: Білопільський ліцей №2 імені С. М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумського району Сумської області © 2007-2024 |