Білопільський ліцей №2
імені С. М. Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області

       Одним із важливих напрямків психологічної служби є супровід обдарованих дітей. Вивчення розпочинається з молодших школярів на основі спостережень, спілкування з батьками та вчителями. На діагностичному етапі проводиться оцінка творчих можливостей і здібностей дитини психологом школи та педагогами. З учнями проводяться заняття на розвиток творчих та розумових здібностей.

       Значна увага приділяється формування здорового способу життя та збереженню здоров’я, попередженню негативних явищ та попередженню

ВІЛ/ СНІДу серед молоді.

        Приділяється увага правовому вихованню учнів. У школі систематично ведеться робота з дітьми, які стоять на шкільному обліку. З ними проводилась відповідна робота: профілактичні бесіди, відвідування вдома, розмова з вчителями з приводу поведінки на уроках.

     Однією зі складних проблем сучасної школи є наявність правопорушень серед дітей та підлітків. На виконання плану заходів щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності  та  з метою недопущення учнями негативних вчинків, пропаганди здорового способу життя в школі проводиться багатогранна системна робота з батьками та учнями школи.

        З учнями    9-11 класів проводиться профорієнтаційна робота.   

        

Пам’ятка для батьків

«Що та як слід забороняти дитині»

   2.    Розумно обмежуйте кількість заборон та надавайте дитині можливість активно діяти і пізнавати світ.

   3.    Заборони мають засвоюватись дитиною поступово та свідомо. Вимоги батьків мають бути узгоджені.

  4.    Уникайте узагальнених заборон типу: «Не смій більше бути таким поганим!» (а яким?), «Ніколи не роби більше так, щоб не доводилося тебе лаяти!» (а як саме не робити?). такі заборони для дітей незрозумілі.

  5.    Завжди пам’ятайте, що в будь-якому конфлікті як мінімум двоє учасників і що важко не тільки нам з дитиною, але і їй з нами. Адже вона слабкіша, менша, менш досвідчена.

---

Пам`ятка для батьків: «Як уникнути суїциду»

Суїцид – це навмисне самопошкодження зі смертельним фіналом,
це є виключно людський акт,
який зустрічається в усіх культурах.
Передумовами до самогубства підлітків виступають:
• невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, пояснювати свої переживання;
• особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку – вже не дитина (переживає дорослі бажання),
а з іншого – індивід, який залежить від сім’ї (яка, в свою чергу, стає менш значимою, ніж однолітки);
• нестійкість самооцінки, неадекватне уявлення про власну компетентність;
• максималізм у оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій.
Шляхи профілактики:
• вживайте заходи, які могли б упорядкувати життя дитини, організуйте життя в сім’ї так,
щоб воно стало більш передбаченим, менш напруженим;
• любіть його зі всією доступною вам силою, підтвердіть свою любов,
але уникайте істеричних форм її прояву;
• поліпшення розуміння в сім’ях (з’ясування особливостей ставлення батьків до підлітка,
виховних впливів, які застосовуються в родині,
а також аналіз сімейної ситуації очима самого підлітка, ступінь комфорту в родині;
• формування у дитини життєвих цінностей та цінності власного життя.

Шляхи розв’язання:
• не залишати дитину з вантажем недомовленого;
• проявляйте до дитини любов та підтримку, виховуйте дитину
в атмосфері любові, турботи та розуміння;
• спрямовуйте думки дитини в конструктивне русло (потрібно допомогти дитині побачити яскравіші,
позитивні моменти життя ,запропонувати дитині нове заняття, поїздку);
• звільніть від депресії (можна запропонувати допомогти іншим);
• зарядіть дитину почуттям внутрішньої гідності,
відчуттям не самотності, захищеності взаєморозуміння);
• учіть дитину релаксації (розслабленню);
• не демонстративно, але з явними проявами задоволення для себе –
зробіть дитині подарунок, влаштуйте свято;
• перегляньте свої відносини з дитиною, більше їй довіряйте,
сприймайте її як самостійну дорослу особу
з її індивідуальним світоглядом;
не принижуйте гідності дитини;
• не проявляйте байдужість до проблем дитини, намагайтесь її зрозуміти
та допомогти у вирішенні проблеми;
• розповідайте дитині, що безвихідних ситуацій не буває!

 

---

ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

«Наше завдання не в тому, щоб зробити

себе необхідними нашим дітям, а навпаки,

у том, щоб допомогти їм навчитися,

по можливості скоріше обходитися без нас».

К.О. Конраді

    Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших життєвих поразок. Саме в першому класі й діти й батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач. Школа, клас – усе це вносить новизну в життя не тільки кожної дитини, а й всієї родини.

    Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але неменшеважлива готовність психологічна.

Складовим психологічної готовності є:

· особистісна

· вольова

· інтелектуальна

Особистісна готовність – виражається у відношенні дитини до школи, навчання, вчителя і до самого себе.

    У дітей повинна бути позитивна мотивація до навчання в школі (Мотивація – це внутрішня спонука щось робити. Є важливою для успішного навчання).

    Як правило, всі діти хочуть іти до школи, сподіваються бути хорошими учнями, одержувати хороші оцінки. Але що ж приваблює, їх там?

    Одні говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг». Про те це все зовнішні прояви. Важливо щоб школа приваблювала дітей своєю головною метою – навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навитись читати», «Буду добре вчитись, щоб коли вирости стати…»

    Про те є діти, які не хочуть іти до школи. Чому? Наприклад, 6-ти річна дівчинка успішно відповідала на всі запитання під час співбесіди, блискуче виконувала всі завдання: «А на запитання: «Чи хоче вона навчатися в школі» - відповідає: «Ні»

    Хоча таких дітей мало, але вони викликають занепокоєння. На запитання: «Чому?», відповідають: «Там ставляють 2», «Не буде часу гратись», «Там можуть насварити».

    Звідки ж така обізнаність дітей? В першу чергу – це мова батьків. Особливо коли вдома говорять: «Ось почекай, підеш у школу, там тобі покажуть». Можна зрозуміти боязнь і тривогу цих дітей. І скільки тепер потрібно уваги і терпіння проявити вчителям, щоб змінити їх відношення до школи. Значно розумніше відразу формувати позитивну мотивацію до школи і до вчителів.

    Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ-ігор.

1. В кімнаті виставлені іграшки, дитині пропонується їх роздивитись. Потім сідаєте разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці зупиняєтеся і запитуєте, що хоче ваша дитина: слухати казку далі чи гратись іграшками.

    Висновок такий: якщо дитина хоче йти гратись – у неї переважає ігровий мотив. З пізнавальним інтересом – хоче дитина слухати далі казку.

2. «Уяви собі»

    Уяви собі, що є дві школи в одній щодня вчаться писати, читати рахувати, а другій – танцювати, грають в спортивні ігри.

    В яку школу ти хотів би ходити.

    Особистісна готовність включає в себе і вміння спілкуватися з однолітками і вчителями. Бути доброзичливими не проявляти агресії, вміти пробачати.

Емоційно-вольова готовність.

Дитину чекає важка напружена праця. Від неї будуть вимагати не тільки те що вона хоче а й те що треба: режим, програма. А це не просто, особливо, коли поряд є іграшка і не думати про неї. Потрібно проявити вольові зусилля, здатність керувати своєю поведінкою.

Діти 6-ти років здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого. Адекватно реагувати на зауваження.

Інтелектуальна готовність – розвиток пізнавальних процесів та научуваність. Важливо, щоб дитина була розвинена розумово. Довгий час про розумові здібності судили по кількості знань, умінь, словниковому запасі. Ще й зараз деякі батьки вважають, що чим більше дитина знає і говорить тим вона розвиненіша. Слід враховувати, що змінилися умови життя – діти купаються в інформації (телебачення, комп’ютери та ін.), як губка поглинають нові слова, вислови. Різко збільшується словниковий запас, але це не означає, що з такими темпами розвивається мислення. Тут немає прямої залежності.

Існуючі програми, їх засвоєння вимагають від дитини вміння узагальнювати, порівнювати, аналізувати, виділяти головне, робити висновки. Чи готові діти до цього?

Велика цінність – для дитини спілкування з батьками. Намагайтеся відповідати на дитячі запитання. Часто дорослі замість того, щоб підтримувати дитячу допитливість придушують її,відмахуючись від дитячих питань.

Ситуація: Син намагається вияснити: «Чому пливуть по небу хмарки?» Батько роздратовано відповідає: «Дивись краще під ноги». Після кількох подібних відповідей у дитини пропаде будь-яке бажання щось запитувати. А пізніше, якщо у сина проблеми у навчанні, батько дивується:»Чому він такий пасивний, нічим не цікавиться».

Важливо не уникати відповідей і не давати готових, а давати можливість зрозуміти, чому так. Адже діти розуміють по-своєму.

Наприклад.  10 ґудзиків покласти двома рядами й запитати дитину: «Чи однакова кількість ґудзиків у двох рядах?» Відповідь швидше всього буде вірна. А якщо забрати ґудзик і розсунути нижній ряд, щоб по довжині він був такий самий, наперекір дорослій логіці дитина скаже, що ґудзиків знову однакова кількість.

Дорослі в такому випадку роблять одну й ту ж помилку – починають говорити як правильно. Краще підвести поступово до правильної відповіді, практично показати а не втлумачувати незрозуміле.

Існує вислів: «Якщо пагінець тягнути, він від цього не виросте, а навпаки– зав’яне. Отже, в інтелектуальну готовність входять як запас знань і уявлень дитини, так і сформованість мисленнєвих операцій.

Дитина 6-ти років повинна знати:

· домашню адресу, країну, в якій живе;

· прізвище, ім’я, по-батькові своє і батьків;

· орієнтуватися в порах року, х послідовності, основних ознаках, знати назви місяців, днів тижня;

· знати види дерев, квітів;

· тварини дикі та домашні;

· вміти узагальнювати (називати одним словом);

· робити логічні умовисновки (лимон - кислий, а цукор - … );

· назвати подібні ознаки;

· бачити відмінності.

Часто дитина ці знання здобуває стихійно і деякі дорослі думають, що не потрібно ніякого спеціального навчання. Проте не зайвим є обговорення з дитиною побачений фільм чи прочитана книжка, послухати як дитина все зрозуміла. Буває, що дитина розуміє все по своєму і це може закріпитися.

Мислення дитини можна перевірити на простих завданнях. Наприклад, порівняти два предмети: місто і село, дощ і град, зима і літо…Як дитина розуміє значення слів.

Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім’ю, сімейне виховання.

Потрібно прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання підкреслювати його значимість для всіх членів сім’ї. Неодмінно повинна бути внесена оптимістична нотка, яка вказує на впевненість батьків у тому, що навчання дитини піде успішно, що вона буде старанно й самостійно виконувати всі шкільні вимоги. Проте не слід ставити перед дитиною високі вимоги. Наприклад, навчатися лише на 10-12 балів. Бо якщо вона не може їх виконати їй боляче, у неї знижується самооцінка. Адже 10-15% учнів – відмінники у початкових класах, а далі й цей відсоток зменшується. А якщо дитину хвалити у неї з’являється почуття успіху, а успіх – джерело позитивного відношення до школи, яке потрібно постійно підтримувати.

Отже, ваша підтримка, віра в вашу дитину в її успіх допоможуть перебороти всі перешкоди.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ МАМИ І ТАТА МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

· Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

· Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси ( улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

· Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

· Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

· Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

· Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очами вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

· Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

· Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

 

Порада перша

Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага. Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!

Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

==> Прочитати докладніше ... <==

 

Цікаві психологічні трюки на кожен день!

Ми всі влаштовані приблизно однаково, хоч і вважаємо себе унікальними.
Так, особистість людини неповторна, але психологія постійно виявляє нові правила,
які однаково ефективно працюють з будь-якою людиною.
1. Щоб дізнатися, чи подобаєтеся ви людині, виберіть одне слово і кожен раз, коли співрозмовник буде вимовляти його або синонімічні вирази, кивайте і посміхайтеся. Якщо ви йому симпатичні, то незабаром помітите, що він вживає це слово постійно.
2. Якщо хочете, щоб вас сприйняли серйозно, скажіть, що так говорив ваш батько. Люди схильні несвідомо вірити батьківським порадам.
3. Станьте чемпіоном гри «Камінь, ножиці, папір», задавши опонентові будь-яке питання прямо перед початком гри. У більшості випадків розгублені гравці викидають саме «ножиці».
4. Якщо хочете, щоб ваш співрозмовник погодився з вами, не забудьте кивнути, задаючи питання. Кивок сприймається як знак того, що все, що ви говорите, – чиста правда. Крім того, слідуючи законам соціальної поведінки, люди схильні кивати у відповідь.
5. Коли-небудь мріяли про безлюдние метро о 8 ранку? У місцях великого скупчення людей дивіться у напрямку вашого руху. Ви будете здивовані тому, як легко натовп розступається перед вами. Секрет простий: в переповнених місцях люди дивляться в очі інших пішоходів, щоб зрозуміти, куди ті направляються, і не зіткнутися з ними.
6. Якщо у вас в голові застрягла пісня, яку ви б з радістю забули, згадайте закінчення пісні. Згідно ефекту Зейгарнік, наш мозок краще запам’ятовує незавершені речі. Тому, якщо ви подумаєте про кінець пісні, вона зникне сама.
7. Хочете, щоб ваші діти їли броколі? Замість того щоб запитувати, чи хочуть вони їх, запитаєте, скільки штук їм покласти: 5 або 2. Таким чином, ви вже вибрали броколі за них, але діти відчувають, що вони прийняли рішення самі. Ви можете використовувати цей трюк за аналогією в інших ситуаціях.
8. Якщо вам здається, що за вами стежать, просто позіхніть і погляньте на людей навколо. Оскільки позіхання заразливе, ви гарантовано дізнаєтеся, хто за вами спостерігає.
9. Знайомий допоможе вам донести будь-яку річ, наприклад, коробку, якщо, передаючи її, ви будете продовжувати розмову. Більшість людей не помітять підступу і візьмуть коробку. Однак слід бути обережним з уважними людьми – вони можуть зніяковіти.
10. Перед рукостисканням переконайтеся, що ваші руки добре зігріті. Теплі руки асоціюються у людей з дружелюбністю і привітністю, в той час як доторкання до холодної руки може викликати відторгнення і неприязнь.
11. Перефразуйте те, що сказав ваш співрозмовник, і повторіть це. Він зрозуміє, що його дійсно слухають, а головне, розуміють. Тільки не переборщіть.
12. Якщо хочете, щоб вам допомогли, почніть своє прохання зі слів «Мені потрібна твоя допомога…». Людям не подобається відчувати почуття провини, тому вам не зможуть відмовити.
13. Якщо хтось вас недолюблює, попросіть у нього олівець. З одного боку, люди не схильні допомагати тим, хто їм не подобається, але з іншого – це занадто маленьке прохання, щоб в ній відмовити. Таким чином, людина переконає сама себе в тому, що не так вже й сильно ви йому не подобаєтеся.