Головна » 2021»Лютий»21 » День рідної мови 21 лютого: цікаві факти та вислови про нашу мову
12:03
День рідної мови 21 лютого: цікаві факти та вислови про нашу мову
Міжнародне свято, День рідної мови, святкується щорічно 21 лютого. Розповідаємо, як виникла ідея його створення, а також цікаві факти про українську мову. В кінці — додали вислови відомих людей про мову, які точно надихнуть вас до глибшого її вивчення. Варто нагадати, що згідно зі Статтею 10 Конституції України«Державною мовою в Україні є українська мова».
Ідея створення Дня рідної мови
21 лютого всі країни світу святкують День рідної мови. Це свято започаткували у 1999 році, а святкують з 2000, тож йому вже 20 років. На сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі, постановили, що таке свято має існувати для підтримки багатомовності, а також, мовного і культурного різноманіття. Воно має стати ще одним поштовхом та нагадуванням про необхідність збереження мов, народностей та їх культурної спадщини.
Чому саме 21 лютого? Цю дату обрали, бо у 1952 році, пакистанська влада проголосила офіційною і єдиною державною мовою — урду. Проте, нею розмовляло лише 3% населення. На Сході країни, де всі говорили бенгальською, тож, саме 21 лютого почалися масові протести, організовані студентами. Поліцейські жорстоко розганяли протести і, навіть, вбили кількох молодих людей. В пам’ять тих, хто загинув у боротьбі за рідну мову, обрали таку символічну дату.
Цікаві факти про українську мову
1. Унікальна властивість української мови — двоїна. Зараз про неї мало кому відомо, адже її вилучили примусово у 1933 році, щоби наша мова не мала таких відмінних рис від російської.
Хоча, раніше, казали не «два слова», а «дві слові», не «дві руки», а «дві руці», не «чотири вікна», а «чотири вікні». Це яскравий приклад того, яких штучних змін зазнала наша мова через намагання її знищити чи замінити.
2. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. А, ще раніше, якщо поглянути на мовну карту 1871 року, вона була поширена ще далі. Зараз навіть на території сучасної України не всі спілкуються українською.
3. Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це не тільки особливість мови, а й особливість поведінки, рис притаманних українському народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці» чи, навіть, «воріженьки».
4. Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». А, найменше у нас слів, які починаються на «Ф». І, ті що є, у більшості випадків — запозичені з інших мов. Ця буква взагалі, специфічна, адже раніше, її вимовляли як «ХВ». Хвіртка, Хведір, Шахва тощо.
5. Українська мова має напівофіційний статус в США, а саме в окрузі Кук штату Іллінойс, до якого входить Чикаго. Наша мова там, виявляється, одна з найбільш вживаних.
А ще, нашу мову, протягом останніх чотирьох століть, намагалися знищити аж 134 рази! І, наскільки вона стійка, можна лише уявити, адже вона і досі в Україні. Нею розмовляють, навчаються, співають, пишуть поезію та прозу.
Відомі вислови та цитати про мову
1. Мова росте елементарно, разом з душею народу і мало дбає на граматичні правила (Іван Франко).
2. Мова перемагає своїх суперників не завдяки якимось внутрішнім якостям, а тому, що її носії є войовничіші, фанатичніші, культурніші, заповзятливіші (А. Мартіне).
3. Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою (Сааді).
4. Якщо людина не знає мови народу, на землі якого проживає, то вона є або гостем, або окупантом, або не має розуму (Ш. Бернар).
5. Глибокі води — слова вуст людини (Соломон).
6. Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Франсуа Вольтер).
7. Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити (Василь Сухомлинський).
8. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. (Ліна Костенко)
9. Скільки української мовної території, стільки й української державності. (Іван Заєць)
Також, цікаві тематичні статті про мову читайте тут:
Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».
В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».
Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. А на думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.
